Я чувствую Твоё дыханье.
Оно сопутствует в пути.
Мне приготовил одеянье,
Что будет в небе, впереди.
Я, ныне, только отражаю
Твой свет, текущий с высоты;
И если, вдруг, изнемогаю,
То, неизменно, рядом Ты.
Когда шагаю против ветра,
Склоняюсь ниже пред Тобой.
Мне не ступить вперёд ни метра,
Как только Бог мой не со мной.
Вновь Твои раны кровоточат
Из-за моих, Господь, грехов.
Грехи всё доброе порочат;
Душа под натиском оков.
Твои глаза – в небес сияньи;
Шаги в движении планет.
Вокруг, во всяком мирозданьи,
Я нахожу Твой дивный след.
Мой дух и сердце замирают,
Перед величием Твоим,
И я всё больше понимаю:
Ты для ума непостижим.
Ты, Боже, добр и строг бываешь,
Но чаще вижу доброту.
И путь во тьме мой освещаешь,
Прочь изгоняя суету.
О горнем мыслить побуждаешь,
Где тайн Твоих не перечесть.
Меня, Христос, не отвергаешь.
Хвала Тебе во веки, честь!
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 4185 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
